Верховний Суд підготував огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж квітня 2023 року – http://surl.li/ilrcr.
Огляд рішень за вказаний період важливий насамперед наданим ЄСПЛ Консультативним висновком за процедурою, передбаченою Протоколом № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, Верховний суд Фінляндії звернувся до ЄСПЛ із запитом про тлумачення обсягу права біологічних батька / матері у світлі статей 6 та 8 Конвенції в контексті розгляду справи національними судами щодо надання дозволу на усиновлення повнолітньої особи іншою особою.
У своєму висновку ЄСПЛ, окрім іншого, зазначив, що оскільки судові процедури щодо усиновлення повнолітньої особи можуть розглядатися як такі, що впливають на приватне життя біологічних батьків, таким особам має бути надана можливість бути почутими, а наведені ним / нею аргументи особа, яка ухвалює рішення, повинна належним чином узяти до уваги. Проте підхід, передбачений національним законодавством Фінляндії, згідно з яким у справах про усиновлення повнолітніх осіб біологічні батьки не мають права виступати сторонами або оскаржити таке рішення до вищої інстанції, перебуває в межах розсуду держав – учасниць Конвенції.
Вартою уваги є також справа JÍROVÁ AND OTHERS v. the Czech Republic, відповідно до обставин якої через негативний вплив батьків-вихователів на психічний розвиток узятої на виховання дитини, що було підтверджено результатами обстеження, останню було поміщено до дитячого будинку, а контакт із батьками-вихователями – обмежено. Ці заходи було припинено лише через рік після досягнення дитиною повноліття. Батьки-вихователі та дитина скаржилися на такі заходи в значенні ст. 8 Конвенції, які, на їхню думку, становили неправомірне втручання в їхнє сімейне життя.
Суд, розглянувши цю справу, виснував, що національні органи належно оцінили та зважили всі обставини справи, включно з висновками експертів, а також позицією сторін та ухвалили рішення, керуючись найкращими інтересами дитини, а отже порушення не було.
У справі UAB KESKO SENUKAI LITHUANIA v. Lithuania компанія-заявник поскаржилася до національних судів на дії Ради з питань конкуренції, які остання вчиняла під час перевірки офісу компанії-заявника, та на подальшу відмову Ради з питань конкуренції розглянути скаргу компанії-заявника на ці дії, зокрема такі, як прибуття працівників цього органу до офісу в супроводі поліції і без негайного пояснення своєї мети; у протоколі перевірки не зазначалося про участь поліції в проведенні перевірки; було скопійовано та вилучено невибірково значну кількість документів без перевірки їх значення для розслідування тощо.
Національні суди відмовили в розгляді скарги, аргументувавши це тим, що відмова Ради з питань конкуренції про відхилення скарги компанії щодо проведення перевірки не мала правових наслідків, тому не могла бути предметом адміністративної справи. Суди вважали, що правові наслідки могли настати лише за умови завершення розслідування й ухвалення остаточного рішення у справі про стверджуване встановлення фіксованих цін компанією-заявником, у межах якого відбулася перевірка її офісу.
Констатуючи порушення ст. 8 Конвенції в цій справі, ЄСПЛ, серед іншого, вказав, що відмова в судовому перегляді свідчила про відсутність ефективних гарантій проти свавілля та зловживань у цій справі.
Нагадуємо, що зі всіма оглядами практики ЄСПЛ, підготованими Верховним Судом, ви можете ознайомитися за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/mign_standart/.
_03_03.png)
