Огляд правових висновків палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за 2018 – 2023 роки

Пропонуємо ознайомитися з оглядом правових висновків палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за 2018–2023 роки – https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_KCS_palatu_2018_2023.pdf

В огляді відображено правові висновки, які матимуть важливе значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, у тому числі, такі:

– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, зазначено, що:

• положення ст. 617 ЦК України містять підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов’язання, а не від виконання договірного зобов’язання, тому цю статтю не можна застосовувати як підставу, що виключає виконання договірного зобов’язання;
• правове регулювання цивільних відносин між оператором державних лотерей та гравцем, які по суті є договірними, здійснюється спеціальними нормами Закону України «Про державні лотереї в Україні», умовами проведення державних лотерей. Грошове зобов’язання здійснити виплату призу державної лотереї виникає за сукупності таких умов: пред’явлення гравцем лотерейного білета, проведення оператором державних лотерей або уповноваженою ним особою експертизи лотерейного білета, відсутність визнання оператором державної лотереї білета невиграшним;

– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, констатовано, що якщо актовий запис про народження дитини вчинений до 1 січня 2004 року, то при його оспорюванні застосовуються відповідні положення КпШС України, тому запроваджена ч. 3 ст. 136 СК України заборона щодо неприпустимості оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття не має зворотної дії в часі. За допомогою позову особи, яка записана батьком дитини, про оспорення запису в книзі записів народжень відбувається захист приватного інтересу та приватного життя чоловіка відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що охоплює важливі аспекти особистої ідентичності;

– у спорах, пов’язаних із відшкодуванням шкоди, акцентовано, що заподіяння шкоди третім особам під час ДТП особою, яка правомірно володіє забезпеченим транспортним засобом, проте не має посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, є страховим випадком і, як наслідок, у страховика виникає обов’язок здійснити страхову виплату за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, а після виплати страхового відшкодування – право регресу до водія, з вини якого завдано шкоди;

 – у справах окремого провадження вказано, що факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року не має правового значення для видачі паспорта громадянина України замість втраченого або викраденого, тому не підлягає встановленню в судовому порядку, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви;

– щодо застосування норм процесуального права зазначено, що порушення правил об’єднання позовних вимог у разі, якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз’єднає позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з огляду на п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України. При цьому роз’єднання позовних вимог можливе лише в тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду в тому суді, який роз’єднав позовні вимоги.