Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України права і обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому в установленому законом порядку. Саме на батьків покладається відповідальність за виховання дітей, захист їх прав та інтересів, турботу про здоров’я, фізичний, психічний, духовний і моральний розвиток дитини.
На жаль, батьки не завжди гідно поводяться по відношенню до дітей, зловживають своїми правами або ухиляються від виконання батьківського обов’язку. За таких обставин з’являється привід для позбавлення батьківських прав.
При цьому, в своїй постанові від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, а тому питання про її застосування слід вирішувати тільки після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, в тому числі ставлення батьків до дітей.
Законодавством України, зокрема ч. 1 ст. 164 СК, встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення матері або батька дитини батьківських прав. Згідно норм зазначеної статті, до втрати прав може призвести:
Порядок позбавлення батьківських прав передбачає виключно судову процедуру, за обов’язкової участі органу опіки та піклування (ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України). Відкриття судового провадження відбувається на підставі позовної заяви.
Справи про позбавлення батьківських прав розглядаються в порядку позовного провадження, через що їх підсудність визначається відповідно до ч. 1 ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України. Тобто позов подається за місцем проживання відповідача. При цьому, якщо в позовних вимогах, крім позбавлення батьківських прав, заявлено вимогу про стягнення аліментів дитини, позов може подаватися за вибором позивача згідно ч. 1 ст. 110 ЦПК.
Стаття 165 СКУ називає обмежене коло осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Цей перелік включає в себе одного з батьків, опікуна, піклувальника, особу, в сім’ї якої проживають діти, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому знаходиться малюк, орган опіки та піклування, прокурора, а також саму дитину, яка досягла 14 років.
Хоча список осіб, зазначених у цій статті є вичерпним, у судовій практиці зустрічаються випадки розгляду справ про позбавлення батьківських прав за позовами інших родичів. Так, згідно з ч. 2 ст. 258 СК і ч. 2 ст. 262 СК бабуся, дідусь, брат, сестра, вітчим, мачуха мають право звернутися за захистом прав та інтересів дитини в орган опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Для більш детального, повного, всебічного і об’єктивного з’ясування обставин справи і винесення найкращого рішення в інтересах дитини, крім позовної заяви до суду необхідно подати наступні документи:
Більш точний перелік документів для позбавлення батька або матері батьківських прав залежить від індивідуальних особливостей справи, з якими під час особистої юридичної консультації допоможе розібратися адвокат по позбавленню батьківських прав.
Результатом вступу в законну силу рішення суду про позбавлення батьківських прав батька і/або матері є втрата всіх прав, заснованих на спорідненості з дитиною. Йдеться про ті права, які належать батькам і реалізуються ними до досягнення дітьми повноліття. Більш конкретно правові наслідки позбавлення батьківських прав описані в ст. 166 Сімейного кодексу. Згідно норм зазначеної статті батько і мати, які втратили права щодо дитини:
Слід зауважити, що батько і мати, позбавлені батьківських прав, не звільняються від обов’язку по утриманню дитини до досягнення нею 18 років (ч. 2 ст. 166 СК). Крім того, батьки зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дітей (ст. 185 СК) і відшкодовувати шкоду, завдану дитиною (ст. 1183 Цивільного кодексу України).
Позбавлення батька або матері батьківських прав не впливає на обсяг прав самих дітей. Тобто дитина зберігає всі майнові права, засновані на кровній спорідненості, зокрема, право на аліменти, права власності на нерухоме майно або право користування житловим приміщенням. Крім того, відповідно до ст. 1261 ЦК, діти залишаються спадкоємцями першої черги.
Для позбавлення батька (матір) батьківських прав необхідно скласти і подати позовну заяву.
Добровільна відмова від дитини в Україні неможлива — це заборонено статтею 155 Сімейного кодексу. Якщо чоловік не є біологічним батьком, застосовується процедура оскарження батьківства. Найважливішим доказом наявності або відсутності спорідненості є генетична експертиза — аналіз ДНК. Якщо її результати спростовують спорідненість, суд має право зобов’язати РАЦС виключити відомості про батька з актового запису про народження дитини.
Практика Верховного Суду з даної категорії справ однозначна: якщо один з батьків (зазвичай, саме батько) не платить аліменти на утримання дитини — це не є підставою для позбавлення його батьківських прав. Така правова позиція ВС повністю відповідає положенням статті 164 Сімейного кодексу України, де міститься вичерпний список причин для позбавлення батька (матері) прав на дитину.
_03_03.png)
